Блог

Тибетская формула долголетия

Формула «вечной молодости» древней тибетской медицины гласит: «Ешь много трав и мало мяса. Очищай тело от внешней и внутренней грязи, а душу от мрачных мыслей и психических ядов зла, зависти, жадности. Двое — единая суть: получай в любви радость и наслаждение. Следуй этому — и ты проживешь долго, счастливо и мудро».

Во все времена и во всех странах люди задумывались о продлении  молодости и сохранении здоровья. Люди смешивали различные продукты с целью получения целительных эликсиров, такие рецепты дошли до наших дней. Этот рецепт найден в Тибетском монастыре. Он был написан в VI веке до нашей эры. Горы Тибета – это просто кладовая витаминов, микроэлементов, аминокислот и антиоксидантов. Для того, чтобы испытать на себе тибетскую формулу молодости, нам вовсе не нужно ехать за тридевять земель.

Наш уникальный препарат “ТУТУС А СЕНКУТЕ” создан по формуле этого древнего рецепта!

Результат применения “ТУТУС А СЕНКУТЕ”:
Препарат «ТУТУС А СЕНКУТЕ» обладает выраженным общетонизирующим действием. Способствует восстановлению и сохранению энергетического потенциала организма, снижает усталость. Регулирует выделения гормонов, что способствует эффекту омоложения всего организма. Замедляет старение организма, повышает жизненный тонус. Мощный антиоксидант. Эффект омоложения. Восстанавливает память. Улучшает функции головного мозга. Устраняет гормональные нарушения.

Вот такая наша тибетская формула  молодости и здоровья!  Хотите — верьте,  хотите — проверьте!

Крепкое здоровье – это основное условие для полноценной, счастливой и успешной жизни, помогающей нам благополучно решать любые жизненные задачи и достигать намеченных целей.

Молодость прежде всего идет изнутри, и только от нас зависит, какими мы будем завтра. Испытайте на себе тибетскую формулу здоровья и долголетия “ТУТУС А СЕНКУТЕ”, и радуйтесь каждому дню! Здоровья и благополучия!

 

  1. Елена
    27.11.2012 at 23:10 #

    Действительно замечательный препарат, мне как студентке, очень помогает. Потрясающее средство для стимуляции мозговой активности плюс немаловажный фактор, то что он классно бодрит.

  2. Віктор
    26.02.2013 at 12:44 #

    Один мудрець до того, як прозріти,
    У горах ніби зроду не бував.
    Та якось довелось йому уздріти
    Старого – той сміявся і співав.

    Старий раніше трупом був ходячим:
    Пригнутим, невеселим, мовчазним.
    Чому в разючій зміні він завдячив,
    І де це диво трапилося з ним?

    В тім дива, відказав старий, немає,
    Там побувай і пересвідчись сам!
    І от мудрець майбутній путь тримає
    У монастир, відкритий Небесам.

    Ні, не на все життя, а днів на сорок,
    У монастир у горах, на горі.
    Коли внизу нічні пітьма і морок –
    Горить огнем стіна в монастирі

    Під променями вранішнього сонця,
    Світліша, голубіє неба схід!
    З малого, ледь примітного віконця
    Донизу видно в монастир підхід.

    Підхід – у скелі видовбані сходи,
    Стрімкі, вузенькі, зовсім без перил!
    По серпантину ці вузькі проходи
    Виводять на п’ятак з уламків брил.

    Вхід в монастир – міцні високі двері.
    У центрі двору – величенький чан.
    Сюди п’ятнадцять хмурих волонтерів
    Затяг монах на прізвисько Лю Чан.

    Дали їм час відхекатись, умитись,
    Попити прохолодної води,
    І доки ті не встигли потомитись,
    Погодували смачно, як завджи.

    Потому повели їх поселятись
    По одному у келіях малих.
    А що робить? – Сміятись, звеселятись,
    Ходить прямими! Справді – просто сміх!

    Сміх сміхом, та кого сумним побачать –
    Тому таке завдання випада:
    Спуститись вниз і в глечику постачить
    В чан воду, в нім – із озера вода.

    Той глечик величенький – десять літрів –
    Нести безпечно лиш на голові.
    Манером іншим – мов листок на вітрі,
    Зірвешся вниз із глеком, і – привіт!

    Глек несучи, умова: посміхатись!
    А хто не буде – робить ходку знов!
    Ні заховатись, ані одбрехатись –
    Монах з біноклем зирить у вікно!

    У перший день усім дали поблажку:
    Акліматизуватися добу.
    В наступний ранок їм було неважко
    Сміятись, пам’ятаючи табу.

    Монахи теж при посмішці веселій
    Мілку роботу роблять у дворі
    І зазирають до прикритих келій –
    Поглянути на посмішку і зріст.

    Та скоро волонтерам стало сумно,
    Усмішки посповзали із облич,
    І з глечиками їх донизу шумно
    Погнав монаха войовничий клич.

    Всіх носіїв бадьорили словами,
    Мовляв, вода у чані вже на дні,
    На чім вечерю приготуєм з вами?
    А без води умови тут складні!

    Ця місія спочатку надихала.
    Без глека шлях нагору й так складний,
    А з глеком на плечі хода жахала
    Можливістю зірватись зі стіни!

    Тож рівно треба йти, не колихатись,
    Дивитися під ноги і вперед,
    Сопіти, і при цьому посміхатись!
    Хай тих монахів дідько побере!

    Та перша ходка вічністю здалася!
    Об’єму в чані – ще на разів три.
    Всім на обличчя усмішка вдяглася,
    Трималася до пізньої пори.

    На ранок пісню повторили знову:
    Засумував – за глечик, хутко вниз!
    Носій прямоходячий, як основу
    Уже з собою усмішку поніс!

    Так в горах трудо-сміхо-терапія
    За сорок днів зробила чудеса!
    Прозріле око вранці торопіє:
    Світ навкруги – і велич, і краса!

    І перед тим, як відпустить навіки,
    Лю Чан розкрив іще один секрет:
    Усіх завів у дворик невеликий,
    Де воду монастир щодня бере

    З гірського невеликого ручаю,
    Котрий в дворі в колодязь затіка.
    Здавалось, сміху вже не буде краю!
    Розв’язка всім сподобалась така!

    Внизу здорові, всміхнені зустріли
    Похмурих, кволих, зігнутих людей,
    Але секрет води їм не розкрили.
    Самі хай найдуть суть простих ідей!

Оставить коментарий


четыре − = 3

Folder Name